Сорти ожини
Благодаря своим отличным вкусовым качествам, полезным свойствам и простоте выращивания, ежевика считается настоящей находкой для садоводов. Однако, к сожалению, еще не везде эта ягода получила должной оценки и широкого распространения. А зря…
Куст ежевики – очень урожайный. 10-12 кг вкуснейших и полезных ягод с одного куста – вполне реальный результат. Ежевика садовая подходит и для промышленного возделывания. Если сравнивать с малиной, то эта черная ягода даже выгоднее, и идеально подходит для выращивания на продажу. Стоит только надеяться, что садоводы скоро оценят её по достоинству, и она станет таким же привычным ягодным кустарником в наших садах.
Описание ежевики
Садовая ежевика относится к семейству розоцветных, род – рубус. По своему виду она является кустарником или кустарниковой лианой. В естественных условиях ежевика произрастает в северных и умеренных широтах Евразийского континента – в лесах и пойме рек, а также в Северной Америке. К сожалению, в Европе ежевика не получила статус «промышленной» ягоды, в то время как в Америке её разводят на больших площадях.
По характеру роста побегов ежевику садовую принято делить на прямостоячую и ползучую, или стелющуюся.
Подземная часть растения является многолетней, а надземная – двулетней. Во многом эта ягода схожа с малиной.
Ягоды ежевики, также, как и у малины, представляют собой сложную костянку. Листья – с тремя, пятью или семью листочками. Однолетние побеги имеют зеленую окраску с красноватым или коричневатым оттенком. Имеются шипы. В последнее время выведены сорта садовой ежевики без шипов, что значительно упрощает уход. Селекционеры создают все больше сортов с разными сроками созревания ягод.
Соцветия представляют собой длинную или короткую кисть. В процессе созревания ягоды ежевики приобретают сначала зеленый, потом красно-бурый цвет. В зрелом состоянии ягоды имеют черную или черно-фиолетовую окраску.
У стелющейся ежевики плоды сочнее и крупнее, чем у прямостоячей.
Ежевика, собранная в лесу, по размерам и вкусовым качествам уступает садовой, хотя также полезна. Урожай — один раз в году. Стоит отметить, что сбор урожая может растянуться на 2-3 недели, поэтому принято говорить, что урожай ежевика отдает постепенно. Максимальный урожай можно получить на 4-5 год плодоношения.
Ягода хороша не только в свежем виде. Из нее получаются отличные джемы, варенья, десерты, мороженое, мармелад. Хороша она и в выпечке. Торт и пирожные с ежевикой — настоящее украшение для праздничного стола.
Размножение ежевики
Ежевика садовая обладает способностью очень быстро размножаться. Эта ягода стремительно завоевывает пространства, поэтому участок для нее следует тщательно подготовить. Размножается ежевика отпрысками и отводками.
Отпрыски – молодые побеги от корня – необходимо откопать с частью материнской корневой системы и посадить на новое место. Для такого вида размножения подходят сильные зрелые растения в возрасте не менее трех лет, у которых уже достаточно развилась корневая система. Разведение отпрысками предпочтительнее всего производить весной.
Размножение отводками. Суть способа заключается в укоренении однолетних побегов. Для этого в начале августа побег прикапывают на небольшую глубину, оставив саму верхушку. От материнского растения побег не отрезают. Прикопанный таким способом куст необходимо регулярно поливать. Примерно через 2 месяца растение должно укорениться. В октябре этот кустик нужно аккуратно откопать, и убедившись в том, что появились молодые корешки, отрезать от материнского растения и пересадить на новое постоянное место. Такие саженцы являются отличным посадочным материалом и для посадки весной.
Для того, чтобы растение быстрее укоренялось, перед прикапыванием можно слегка надрезать кору в том месте, которое будет в земле.
Посадка ежевики
В связи с тем, что ежевика растет густыми непроходимыми зарослями, в саду её лучше всего размещать вдоль ограды на прочной шпалере. Побеги ежевики вырастают очень мощными и длинными — 4-6 м.
Ежевика садовая – теплолюбивое растение. Участок для нее лучше подобрать ровный, хорошо освещенный и защищенный от сильного ветра. Особо сладкие и крупные ягоды ежевика дает на солнце. Лучше всего ежевика растет на плодородных, иногда песчаных, влажных почвах. Так как корневая система располагается неглубоко, ежевика очень чувствительна к влаге. Поэтому особенно в первые годы этот ягодный кустарник следует поливать регулярно. Однако, переувлажнения ежевика не выносит. Мульчирование почвы торфом, опилками и компостом поможет поддерживать оптимальный уровень влажности.
Предпочтительна однорядная или двурядная посадка с расстоянием между кустами 0,7-1,5 м для прямостоячей ежевики и 2,5 м для стелющейся. Расстояние между рядами – 1,5-3,0 м также в зависимости от сорта.
Почву перед посадкой необходимо заблаговременно удобрить любыми органическими удобрениями (навоз, перегной, компост) из расчета 8-10 кг на 1 кв.м., предварительно очистив от сорняков и паразитов.
При весенней посадке в посадочные ямы можно внести аммофоску или нитрофоску, т.к. они стимулируют рост зеленой массы. Удобрения следует вносить из расчета 30 г на 1 кв.м. Если вы сажаете ежевику весной, посадку необходимо проводить еще до распускания почек. Саженцы должны иметь как минимум 2 стебля и сформированную почку на корнях.
Осеннюю посадку следует проводить до наступления устойчивых морозов. Посаженные в зиму черенки следует обрезать до 25 см.
Если у вас саженец с закрытой корневой системой (растение в горшке), то такое растение можно сажать в любое время.
Процесс посадки ежевики
Даже, если у вас небольшой саженец ежевики, посадочную яму следует подготовить тщательно. Уже через 2-3 года куст ежевики станет рослым и мощным. Яму для посадки необходимо выкопать размером 50х50 см. Глубина ямы – примерно на штык лопаты или чуть больше. Верхний слой земли, выкопанный из ямы, следует отложить – он пригодится чуть позже.
На дно ямы нужно поместить любое органическое удобрение, затем верхний слой земли, которую вы выкопали. Можно добавить сапропель. Всю эту почвосмесь прямо в яме следует тщательно перемешать. Затем выкопать небольшую ямку для вашего саженца.
Засохшие корни следует удалить, а на остальных – сделать надрезы. Если вы сажаете саженец из горшка с хорошей корневой системой, то этого делать не надо.
Саженец следует поместить в ямку так, чтобы почка была ниже уровня земли примерно на 2-4 см.
Корни следует расправить в стороны, не загибая их вверх. Корневая система должна разместиться в ямке свободно.
Засыпая ямку рыхлой почвенной смесью, необходимо периодически встряхивать саженец для лучшей утрамбовки. Для лучшего пролива ямы можно сделать круговую борозду и наполнить её водой. В воду для полива саженца можно добавить немного калийного удобрения. Это будет способствовать лучшему наращиванию корневой массы.
Уход за ежевикой
Основной уход за ежевикой состоит в прополке сорняков, рыхлении почвы, подкормке и регулярном поливе. Недостаток воды, особенно в первые годы жизни растения может сказаться на качестве и количестве урожая. Полив следует проводить не холодной водой. Взрослое сильное растение можно поливать реже, но все же, не допускать сильного пересыхания почвы.
Ежевика садовая любит плодородную почву. Поэтому ежегодно её следует удобрять. Под каждый куст осенью нужно вносить по несколько ведер органических удобрений.
Подкормку ежевики следует проводить также в течение всего сезона. Это мощное растение за лето развивает большую вегетативную массу, забирая из почвы много полезных веществ. Естественно, этот недостаток нужно периодически восполнять. Как только появляются соцветия и ягоды, растение нуждается в калийной подкормке. Можно использовать комплексное удобрение осенью для усиления корневой системы растения.
Также в это время можно подкормить растение препаратами, содержащими различные полезные бактерии. Эти препараты хорошо себя зарекомендовали. Принцип их действия основан на том, что нужные бактерии поселяются на корневой системе и буквально помогают растению питаться (всасывать нужные вещества из почвы). Специалисты рекомендуют 2 такие подкормки за сезон.
Ежевика предпочитает слегка подкисленные почвы. Поэтому землю под кустами лучше мульчировать торфом или хвойными иголками.
Садовая ежевика нуждается в ежегодном укрытии. И этот факт, похоже больше всего пугает многих садоводов. На самом деле, этот процесс не так уж и сложен. Если на вашем участке растет малина, вы знаете принцип ухода. Осенью отплодоносившие побеги следует удалять. Однолетние побеги, на которых ждать урожая следует в будущем году, в зиму следует прикрыть. За лето эти побеги сильно вырастут. Для того, чтобы осенью их можно было легко пригнуть к земле, не сломав, в начале лета, и по мере роста, их следует постепенно пригибать. Это можно делать с помощью прутиков, крючков или др. подручных средств.
Осенью, во время обрезки, следует удалять не только отплодоносившие, но и слабые недоразвитые побеги. На кусте лучше оставить 5-7 сильных побегов. Верхнюю часть однолетних побегов следует обрезать до 1,5-2 м и прижать их к земле при помощи скоб или крючков. Далее, ежевику следует накрыть нетканным материалом. Он хорошо пропускает воздух и защищает от холода.
Следующий совет позволит вам значительно сэкономить и силы, и время. Поверх нетканного материала можно положить мешки с компостом. Компост сильно набивать в мешки не стоит. Должны получиться своеобразные маты. Их и следует положить поверх ежевики. Можно укладывать не на всю поверхность грядки, а лишь на побеги, которые можно легко прощупать. Мешки развязывать не следует. Со своей ролью утеплителя зимой они справятся великолепно, а вот весной это сильно облегчит вам задачу. Как только придет время, можно легко снять укрывной материал, а содержимое мешков высыпать в грядки. Побеги ежевики при этом останутся чистыми.
Весной проводится «санитарная» обрезка, во время которой удаляются сухие и подмерзшие за зиму побеги. Это обычная весенняя подрезка, в которой нуждаются все многолетние растения.
Шпалера для ежевики
Использование шпалеры при выращивании ежевики направлено на облегчение труда при уходе и сборе урожая. Ежевика – очень быстро растущее растение. Если не подвязывать её побеги, очень скоро грядка с ежевикой превратится в непроходимые заросли. Поэтому необходимо соорудить хотя бы самую простую шпалеру. Она представляет из себя два ряда проволоки, натянутой между столбами. Конструкция должна быть прочной.
Сорта ежевики
В последние годы выведено много бесшипных сортов ежевики, что значительно облегчает уход за этой ягодной культурой.
Ежевика Торнфри (Thornfree). Пожалуй, самый распространенный сорт бесшипной садовой ежевики. Первые ягоды появляются с начала августа и до самых заморозков. Ягоды – крупные и сладкие. Один из самых вкусных сортов ежевики садовой. Вес ягоды достигает 10 г.
Ежевика Лох Тей (Loch Tay). Выгодно отличается от Торнфри более ранним созреванием ягод (на 3 недели раньше). А также более сладким вкусом. Его ягоды сладкие еще в средней степени зрелости, в отличие от Торнфри. Также ягоды этого сорта весьма транспортабельны. Является хорошим промышленным сортом.
Ежевика Блэк Даймонд (Black Diamond). Ранний урожайный промышленный сорт. Опережает Торнфри на 1,5 недели. Ягода сладкая, плотная и крупная. Обладает хорошим товарным видом.
Ежевика Блэк Сатин (Black Satin). Получила свое название благодаря особой мягкости и шелковистости. Ягоды средней величины, около 5 г. Свою наибольшую сладость достигают в дозревшем виде. Дозревшие ягоды очень ароматны, но не транспортабельны. В первые годы жизни этот сорт выдает очень крупные и сочные плоды. С годами размер ягод уменьшается, а плотность увеличивается.
Болезни и вредители ежевики
Так как ежевика относится к такому же роду, что и малина, им свойственны общие заболевания.
Например, вредителем ежевики считается плодовая мушка дрозофила. Она селится на спелых годах и откладывает яйца. Вылупившиеся личинки поедают ягоды изнутри. Также известны малинная тля и цветоед малинный.
При заражении грибком anthracnose ягода ежевики перестает развиваться или развивается неравномерно. В качестве лечения хорошо подходит Бордосская жидкость.
Предотвращению появления болезней и вредителей способствует своевременное удаление сорняков.
Полезные свойства ежевики
Рассмотрев все аспекты по выращиванию ежевики, хочется остановиться и на полезных свойствах этой ягоды. В народной медицине ежевика всегда считалась источником практически всех полезных веществ. Сегодня польза её доказана, и можно смело говорить, что в её состав входят глюкоза, фруктоза, сахароза, пектин, клетчатка, аскорбиновая, яблочная, лимонная и салициловая кислоты, а также витамины группы Р, В, Е, С, каротин, соли калия, марганца, меди, калий, натрий, кальций, магний, фосфор, железо. Также она содержит полифенолы и биофлавоноиды, которые обладают антиоксидантными свойствами и задерживают старение организма.
Ежевика, как и малина, обладает жаропонижающими и противовоспалительными свойствами. Чай из листьев ежевики применяют при ангине для полоскания горла и при стоматитах.
Эта чудо – ягода укрепляет стенки сосудов и улучшает состав крови.
Замечено, что регулярное употребление в пищу ягод ежевики тормозит развитие новообразований.
В старину спелые ягоды применяли при запорах, а недозрелые – при поносах, как закрепляющее средство. Народные целители советовали пить ежевичный чай для понижения давления и при повышенной возбудимости.
Ежевика незаменима для женщин во время менопаузы, так как способна нормализовать гормональный фон организма. Систематическое употребление ежевики в любом виде улучшает обмен веществ в организме, уничтожает болезнетворные бактерии и даже выводит некоторых кишечных паразитов.
Благодаря своим мочегонным действиям ежевику полезно принимать при заболеваниях почек и мочевого пузыря. Полезна она и при гипертрофии предстательной железы.
Измельченные листья ежевики в старину прикладывали к ранам и ушибам, а также лечили экзему и др. кожные заболевания.
Целебным считался и отвар из корней ежевики. Его употребляли при водянке в качестве мочегонного средства.
Сок из свежих ягод ежевики полезен при малокровии, ангине, бронхите и различных гинекологических заболеваниях.
Листья и плоды ежевики входят в состав многих травяных сборов при диабете.
Листья и цветки заготавливают в июле-августе. Плоды – начиная с июля. Корни заготавливать лучше всего поздней осенью.
Для сушки ягод отбирают лучшие плоды. Подготовленные ягоды сушат на сите в сушильных шкафах при 40-50 градусах. В конце температуру повышают до 60 градусов. Обычное время сушки – от 2 до 4 часов. В течение этого времени необходимо наблюдать за процессом, не допуская пригорания и слипания ягод.
Ежевика противопоказана при индивидуальной непереносимости. При первых признаках аллергической реакции прием ягоды следует прекратить. Также употребление ежевики следует ограничить людям с повышенной кислотностью желудка и при некоторых заболеваниях почек.
Источник: divo-dacha.ru
Сорти ожини
Перед тим, як говорити про вирощування і догляд за ожиною навесні, розглянемо детальніше, що це за ягода, які існують її види та найпоширеніші сорти.
Отже, ожина буває двох видів:
- Кущиста (куманика) – має колючі стебла, які ростуть в напівлежачому положенні. Ягоди її синьо-фіолетові і блискучі, не великі і солодкі. Дозріває вона в кінці літа. У природі росте на узліссях і в низинних соснових лісах.
- Ожина (сиза) – має прямостоячі пагони з білим нальотом і невеликими шипами. Плоди чорні, маленькі, дуже нагадують малину. На смак вони кислі і соковиті. А дозрівають – в середині серпня. Ожина воліє вологі грунти, зростає на луках, берегах річок.
Дика ожина невибаглива, а ось культивовані сорти трохи примхливі. Але зате ці гібриди більш красиві і урожайні.
Ожина сорту Агавам
Виведений в Америці, цей сорт ожини має високі сильні пагони, що ростуть аркою, а також багато дрібних шипів. Ягоди його майже чорні, середні (вагою в 3 грами), із солодко-кислим смаком і прекрасним малиновим ароматом. Дозрівають – в середині серпня. Урожайність Агавама відмінна (4 кг з куща). Ще він має стійкий імунітет до стеблевого раку, а також антракнозу і іржі.
Дарроу
Ожина сорту Дарроу характеризується хорошою врожайністю і морозостійкістю. Її великий сильний кущ має прямостоящие пагони. Плоди її, з глянсовою шкіркою і витягнутою формою, важать більше трьох грам. На смак вони кислуваті.
Логанберрі
Врожайність цього виду дуже висока: з однієї рослини можна зірвати близько 5 кг плодів, а пізні – ще більші (дають до 10 кг) і надзвичайно смачні. Дозрівають вони з кінця літа і до початку морозів. Цей декоративний напівчагарник дуже гарний. Він має дугоподібну форму і досягає два метри в довжину. Один мінус цієї ожини – непереносимість морозів.
Тейлор
Цей ремонтантний вид досить довго плодоносить і цвіте. Його сильний кущ дуже незвичайний своїми червоно-ребристими пагонами і величезною кількістю шипів. Ягоди Тейлора смачні і досить великі (близько 4 грам). На жаль, зиму він переносить погано, тому потребує укриття.
Рясна
Даний сорт, виведений І.В. Мічуріним, пізній, відрізняється сланкими пагонами і досить великими загнутими шипами. Плоди його великі (до 10 г), чорні, довгасті і солодко-кислі. Урожайність – до 3 кг з куща. Рясна, дуже погано переносить холод, тому вкривати її на зиму потрібно обов’язково.
Техас
Ще один вид ожини, виведений Іваном Мічуріним. Відрізняється потужністю куща і гнучкими, сланкими, як у кавуна, пагонами, а також щільними великими (до 10г) малиновими плодами, з солодким смаком і ніжною соковитою м’якоттю. Максимальна врожайність його – 11-12 кг. Техас недостатньо морозостійкий, але добре транспортабельний.
Чорноплідна
Цей сорт має досить потужні кущі (до 2 метрів заввишки), з середньою кількістю світло-червоних шипів. Його період плодоношення починається з кінця літа і триває до початку осені. Середньої величини плоди мають округлу форму і чорний блискучий колір. На смак вони соковиті, солодкі і відрізняються специфічним ароматом. Урожайність Чорноплідної – близько 2 кг. Зимостійкість середня.
Ожина посадка і догляд
Правильно вибране місце для посадки ожини – вже половина успіху. Так як хороший розвиток різних сортів багато в чому залежить від того, на відповідному Чи ділянці вони ростуть. Ожина в цьому плані, як і в багатьох інших, не особливо вимоглива у догляді. В принципі, вона росте всюди. Але все ж є деякі більш бажані місця, в яких вона буде розвиватися швидше, а ягоди її будуть солодше:
- сонячні ділянки;
- суглинні дренованих землі, які мають середній рівень кислотності;
- добре захищені від вітру місця;
- ділянки, на яких немає застою води.
Підготовка ґрунту
Здійснюючи догляд за ожиною готувати землю починають за пару тижнів до посадки. Роблять це так:
- в яму засипають компост або гній (6 кг), суперфосфат (100-150 г), сірчанокислий калій (50 г), золу (300 г);
- туки добре змішують із шаром ґрунту, заповнивши яму на дві третини;
- поливають і залишають так, щоб земля в ямі осіла.
Якщо ви садите ожину в непідготовлений грунт, нічого страшного. Головне, пізніше надати їй хороший догляд.
Висадка в грунт
Процес посадки ожини в землю дуже простий і легкий навіть для початківців садівників. Робити це краще навесні, так як висаджені восени рослини можуть не перенести холодну зиму. Найбільш зручний спосіб – посадка ожини саджанцями.
- Робимо посадкову яму півметра вглиб і широчінь.
- Насипаємо туди мінеральних і органічних добрив: суперфосфат (100г), перегній (6кг) і калійні добрива (50г).
- Перемішуємо все це лопатою, додаємо трохи грунту (на дві третини), знятого при копанні (щоб корінь не контактував з добривами);
- Ретельно розправляємо коріння і розміщуємо саджанець в ямі;
- Зверху засипаємо залишками ґрунту, стежачи, щоб нирки не заглибити більше, ніж на три метри;
- Добре утрамбовуємо грунт, ліквідуючи повітряні прошарки;
- Обрізаємо наземну частину саджанця на 30-40 см;
- Поливаємо рослину (5 л води на кущ) і мульчуємо п’ятисантиметровим шаром перегною, торфу, тирси або компосту.
Підживлення
Ожина садова, посадка і догляд за якою,не вимагає особливих навичок, як і будь-яка інша культура потребує підгодівлі і добриві. Але якщо ви добре удобрили ґрунт при висадці, то перші пару років вам турбується не про що. Хіба що можете внести трохи азотного лою (30 г аміачної селітри або 15 г сечовини на кущ).
Після цих двох років кожну весну й осінь необхідно підгодовувати рослина.
- Навесні вносять 40-60 г аміачної селітри на кущ. Землю добре розпушують і розсипають пятисантиметровий шар мульчі;
- Восени – 30 г сірчанокислотного калію і 100 г суперфосфату – поверх мульчі. Зверху все компостують або вносять близько восьми кг перегною. Землю перекопують вилами на шість-десять сантиметрів.
Не забувайте, що підгодівля проводиться тільки після поливу.
- Весняна обрізка смородини – навіщо, як і коли
- Як боротися з довгоносиком навесні в період дозрівання полуниці?
- Жовта малина – сорти, вирощування та догляд
Ожина садова: підв’язка і обрізка
Вирощування ожини полягає в розпушуванні грунту, знищення бур’янів і постійних рясних поливах (стежте, щоб земля не пересихала).
Підв’язка
Для того щоб за ожиною було зручніше доглядати, використовують підв’язку стебел до опори. В її ролі можуть виступити шпалери, арки, інші конструкції. Вибір опори залежить від вашої фантазії і сорту рослини.
Підв’язки на шпалери роблять так:
- Закопують стовпи по два метри заввишки уздовж посадки;
- Між ними в чотири ряди натягують дріт;
- Нижній ряд – на 80 см від грунту, кожен наступний – через 40 см;
- Відростаючі пагони підв’язують у вигляді віяла. Якщо вони погано відгинаються – не варто застосовувати зайву силу;
- Восени гілки, які відплодоносили, обрізають і відв’язують. На їх місце підв’язують нові пагони. Перед цим їх теж вкорочують на одну третину;
- Для того щоб ожина не сильно росла вгору, а пускала бічні паростки. В кінці осені у молодих пагонів відщипують верхівки і пришпилюють їх до грунту за допомогою гачків, вбитих в землю. Також це допоможе не допустити перемерзання;
- Зверху їх вкривають соломою або тирсою;
- Після зими молоді пагони піднімають на шпалери, а старі – вирізують.
Обрізка
Також як і удобрювати, обрізати ожину в перші 2 роки не потрібно. Роблять це хіба що при появі суцвіть. Їх обрізають, щоб рослина формувала міцні гілки і кореневу систему, а не витрачала сили на плодоношення.
На наступний рік стебла рослини обрізають до 1,5-2 метрів для зручності догляду і збору плодів. Також обрізають примерзли стебла, не чіпаючи живі нирки.
На початку літа кущі проріджують. При цьому вирізають молоді пагони, залишаючи близько десяти найсильніших. Верхівки молодняка вкорочують на 7-10 см.
Підсумок:
Ожина – вельми цікава, незвичайна і дуже корисна ягода з тонким смаком і трохи терпким ароматом. Відвар з листя чудово втамовує спрагу, також його застосовують для лікування простудних захворювань. Знаючи всі тонкощі догляду за ожиною, можна виростити її на своїй ділянці і особисто переконатися, що все її особливості і характеристики анітрохи не перебільшені.
Источник: www.vsadu.in.ua
ОЖИНА — це соковиті, смачні, ароматні ягоди, що дозрівають
в сезон, коли інші ягоди вже відійшли, це різноманітність домашніх заготовок на зиму, це ще одна рослина з лікувальними властивостями для власної садової аптеки, це швидко вступає в плодоношення (вже на 2 3-й рік) культура, що має високу і регулярну врожайність . Ожина в 2-3 рази перевершує малину по врожайності, має більш транспортабельні ягоди, більш посухостійка, але менш зимостійкі, ніж малина.
Що корисного. За змістом нікотинової кислоти (вітаміну РР) ожина значно перевершує багато інших плоди і ягоди. Наявність кальцію в ягодах робить її особливо цінним продуктом для тих, хто страждає на остеопороз (розрідженням кісток), оскільки цей елемент бере участь у побудові кісткової тканини. У листі ожини вітаміну С міститься в 4 рази більше, ніж в апельсинах.
У народній медицині використовують всі частини цієї рослини. Відвар з плодів і листя застосовують як потогінний засіб. Зрілі плоди використовують як легке проносне, а незрілі — як закріплює засіб. Листя також мають в’язким дією, їх відвари припиняють шлункові крововиливи, проноси. При застуді вживають відвари і настої сушених ягід і настої з листя. Відваром коренів полощуть рот і горло при ангіні, його використовують при лікуванні хвороб печінки і колітах, застосовують як сечогінний при водянці. Відвар з облиствених верхівок рослин, зрізаних на початку цвітіння, використовують при харчових отруєннях, дизентерії. Листя ожини входять до складу зборів для лікування атеросклерозу і гіпертонічної хвороби. Завдяки біологічно активним речовинам ожина володіє капилляроукрепляющим, противосклеротическим і протизапальну дію. Вона високо цінується як засіб, що виводить з організму радіоактивні елементи.
Важливо знати За типом росту кущі ожини ділять на дві групи: власне ожина (куманика) з пряморослих стеблами і росяніка з сланкими пагонами. У ожини пряморослих з нирок на кореневище виростають пагони заміщення, а з нирок на коренях — кореневі нащадки. У ожини з сланкими пагонами, на відміну від ожини пряморослих, утворюються тільки пагони заміщення, а кореневі нащадки НЕ відростають. Недоліком ожини як культури є невисока зимостійкість, рослини пошкоджуються при морозах -18-25оС, тому молоді стебла восени пригинають до землі і вкривають на зиму будь-яким мульчирующим матеріалом, снігом. Пряморослих ожина більш зимостійкі, ніж стелеться.
Сорти. Вибираємо за смаком Відомо більше 300 сортів ожини, які в основному виведені в США. Садівники-аматори оцінили такі сорти з пряморослих стеблами: Агавам, Уфімська місцева, Дарроу, Кіттатіні, Флінт, Ері, Вілсон Ерлі та інші, з сланкими — Изобильная, Техас, Торнфрі, Смутстем і інші.
Сорти пряморослих ожини розмножують так само, як малину. Стелеться ожину розмножують вкоріненими верхівками, горизонтальними відводками, кореневими живцями.
Секрет успіху — зимовий «ковдру» Культура ожини багато в чому схожа з малиною, але є і свої особливості. З урахуванням слабкої зимостійкості в умовах середньої смуги для неї підбирають місця, добре захищені від холодних вітрів і досить прогріваються. При вирощуванні ожини необхідна шпалера висотою до 2 м. Для пряморослих ожини можна використовувати подвійну обрізку стебел.
Заготівлі про запас Ягоди ожини майже завжди набувають нормальну забарвлення ще до повного дозрівання. Вони соковиті і ніжні, тому для збору використовують дрібну тару місткістю 2-3 кг. Для сушіння відбирають стиглі ягоди, очищають їх від плодоніжок і сушать на сонці або в духовій шафі. Для заморожування і консервації використовують добре пофарбовані, щільні, сухі, зберегли свою форму ягоди. Для приготування соків, варення придатні зрілі або навіть трохи переспілі ягоди.
Плоди вживають у їжу в свіжому і в сушеному вигляді, їх в’ялять, з них варять варення, готують компоти з додаванням кислих яблук або агрусу, желе з червоної смородини, напої з ожини з медом, з червоною смородиною, вичавлюють сік.
Варення з ожини. Ягоди попередньо засипають цукром і ставлять в прохолодне місце на 10-12 годин. На інший день варять при сильному кипінні 20 хвилин, розкладають в банки і тримають їх в гарячій воді ще 2 години. На 1 кг ожини — 800 г цукру, 1 склянка води.
Мармелад. Дозрілі ягоди бланшують в окропі, протирають через сито, додають цукор (0,5 кг — на 1 кг пюре) і 1 стакан води з розведеним желатином. Потім все перемішують, варять 15 хвилин, розливають у вазочки або форми. Якщо продукт призначений для зберігання, гарячу масу розливають в скляні банки і закупорюють.
У домашню аптеку. При простудних захворюваннях і хворобах дихальних шляхів застосовують настій з листя ожини:
2 столові ложки листя заливають двома склянками окропу, настоюють, закутавши, протягом 2 годин. Приймають настій по 1/2 склянки 3-4 рази на день за 30 хвилин до їди.
Листя ожини збирають під час цвітіння і сушать в тіні.
Источник: old.geology.lnu.edu.ua
Переваги ремонтантной ожини
Ремонтантні сорти ожини виведені недавно, але у них велике майбутнє. Вже зараз багато садівників ставляться до них з непідробним інтересом. По-перше, знімається гострота проблеми недостатньої морозостійкості пагонів ожини. Відпадає необхідність їх укриття на зиму, особливо в холодну і багато снігу й, вся надземна частина восени повністю видаляється, а ховається тільки коренева система.
З цієї ж причини немає необхідності рятувати кущі від зайців і мишей. По-друге, не втрачаємо цілий сезон, вирощуючи пагони заміщення для плодоношення на наступний рік, а це не тільки зменшує трудовитрати, а й прискорює на рік отримання врожаю. Кущах не страшна холодна весна і поворотні заморозки при цвітінні. З огляду на однорічний метод вирощування стебел, вдається повністю уникнути хімічних обробок, завдяки чому можна отримувати екологічно чисту ягоду.
Читайте також: Ожина: вирощування, корисні і лікувальні властивості і врожайні сорти ожини — Частина 1
Вирощування ремонтантної ожини: зарубіжний досвід
Перспективним для вирощування ремонтантних сортів ожини може стати зарубіжний досвід її культивування в теплиці в малооб'ємних ємностях. Горщики розташовують таким чином, щоб на один погонний метр довелося дві ємності. Для якісного запилення необхідно забезпечити достатню кількість комах-запилювачів.
В умовах відкритого грунту щоб отримати екологічно чисту ягоду без особливого клопоту, потрібно приділити належну увагу посадці. Під кущі ожини виділяємо сонячне місце. За місяць до посадки готуємо і добре заправляємо органікою посадкову яму 60 х 60 см, додаючи 2-4 відра перепрілого гною і 2 склянки золи.
Оптимальна схема посадки для ремонтантних сортів — 0,5 на 1,5-2 м. Міжряддя вкриваємо чорним спанбондом СУФ-60. Пристовбурні кола додатково мульчіруем свіжоскошеної травою, соломою або торфом. Протягом тижня притеняют посадку для кращої приживлюваності.
Кущі ремонтантних сортів не надто високі, але під вагою врожаю гілки можуть лягати на землю. Тому бажано облаштувати шпалеру по типу «малиною». Для отримання більш ранньої і великої ягоди потрібно не загущать кущ, а залишати 4-5 найміцніших втечі.
Особливості ремонтантних сортів ожини
Все ремонтантні сорти дуже декоративні. Білі квітки можуть досягати розміру 7-8 см. Причому цвітіння триває до пізньої осені поряд з плодоношенням кущів. Тому такі сорти можуть служити прикрасою двору і саду.
Ремонтантні сорти дуже чуйні на полив. Кількість зав'язалися ягід безпосередньо залежить від вологості грунту (не потоп, а саме вологості). Для постійного утримання вологи в зоні коренів дуже добре використовувати товсту мульчу з соломи, трави і т. Д.
Відрізняються ремонтантні сорти один від одного незначною різницею в термінах дозрівання, формою ягід і відтінками смаку.
Найкраще розмножуються ремонтантні сорти кореневої ниркою. Проте можна отримати саджанці як укоріненням верхівки, так і живцюванням.
Посилання по темі: Ожина: розмноження, посадка, догляд і способи вирощування ежевікі.Часть 2
Сорти ремонтантної ожини
Ожинова селекція йде семимильними кроками всюди. Раніше основні дослідження проводилися на території США — тільки в період з 1985 по 2007 рік вчені-селекціонери цієї країни вивели 61 сорт ожини.
Багато вже знайомі зі смаком ягід американських сортів Торнфрі, Потрійна корона (Triple Crown), Натчез (Natchez), Апачі (Apache), Apanaxo (Arapaho), Честер (Chester), Аучіта (Ouachita). Зараз же до виведення нових форм садової ожини підключилися найрізноманітніші країни — в нашій республіці успішно вирощуються сорти англійської селекції Лох Несс, Лох Тей і Лох Марі, польської селекції Оркан, Газда, Полар, Гай, Рушай і новий сорт Бжезіна, швейцарська Астеріна, югославська Чачанска Бестрна. Нова Зеландія подарувала світові таке чудо, як Карака Блек.
У Росії та Білорусі ці сорти вперше були завезені в 2012 році. Оскільки їх поведінка в нашому регіоні мало вивчено, необхідно спостерігати їх в умовах своєї місцевості і навіть конкретного ділянки, визначати термін плодоношення і перспективи.
Моя колекція ожини теж поповнилася ремонтантними сортами. В саду вже росте і плодоносить Рубен, посаджена Чорна Магія (Блек Мед-жик), Прайм Арк 45 і перший Безколючкова ремонтантний сорт Прайм Арк Фрідом.
Щоб показати їх переваги, дам короткі характеристики некоторихсортов ремонтантной ожини.
Рубен
Перша в світі ремонтантная ожина, плодоносна на пагонах поточного року! Сорт виведений в арканзаська університеті спільно з англійським розплідником Hargreaves. Початок вільного продажу в Європі -2011 рік. Зростає, як малина, компактним кущем з вертикально спрямованими гілками. Термін дозрівання — з кінця серпня по кінець жовтня. Перше плодоношення восени 2012 року на Україні показало, що в Києві ягода дозріває в вересні-жовтні. Двома роками пізніше в моєму саду ягоди дозріли у другій половині вересня.
Сорт має гарну стійкість до осінніх заморозків і похолодань в період збору ягід.
Рубен має дуже потужну кореневу систему, тому він легко росте на будь-яких грунтах. Сорт дуже стійкий до посухи. Добре себе почуває уздовж забору і легко переносить півтінь.
Висота куща досягає 1,75 м. Квітки білі великі, дуже привабливі. Ягоди великі, щільні, соковиті, солодкі, з насиченим смаком ожини, транспортабельні. Розмір ягоди може досягати 4,5 см в довжину, а вага — 14,5 г, середня вага ягоди — 10 р На гілках-плодушках шипи відсутні, завдяки цьому збір плодів вельми легкий.
У перший рік посадки не встигає проявитися закладений в сорті потенціал — ягідки будуть, але трохи і не належної якості. Але на другий рік вирощування ситуація кардинально змінюється в кращу сторону, і з кожним роком урожай тільки додається.
Завдяки тому, що всі пагони після плодоношення в кінці осені скошуються, ожина не вимерзає навіть в саму люту зиму, і її не потрібно приховувати.
Чорна магія
Один з найновіших і найкращих ремонтантних сортів ожини. Рослина потужна, пагони міцні, прямостоячі до 2 м в висоту. Колючість — середня. Ягода щільна, велика, ароматна, дуже смачна і солодка. Плодоносить з середини серпня на нових пагонах. Якщо їх не скошувати, то перше плодоношення буде в червні. Сорт має майже 100% -ву зав'язуючи-емость ягід в умовах спеки.
Прайм Арк 45
Сорт був розроблений в арканзаська Університеті в 2009 році. Випробування показали хорошу врожайність сорту. Дозрівання ягод- початок вересня. Ягоди щільні, транспортабельні, солодкі і смачні. Вага — 7-9 г і більше. Чагарник відрізняється високою декоративністю — він має дуже гарні великі квіти.
Прайм Арк Фрідом
Перший Безколючкова ремонтантний сорт (патент 2013 року). Кущ прямостоячий. Ягоди великі, в середньому 9 г, приємного смаку, досить солодкі (схожі за смаком на ягоди сорту Натчез).
Творці ремонтантних сортів продовжують роботу в цьому напрямку, так що незабаром наші сади прикрасять нові поліпшені сорти цієї високодекоративних, смачною і корисною культури.
Вирощування ожини: посадка і догляд — поради та відгуки садівників
Ожина на Алтаї
Всі ми виросли на старих батьківських дачах розміром в шість соток, де вирощували картоплю зі смородиною, а мріялося, то про садової ожині!
У моїх батьків город був маленький, а сім'я велика, тому вирощували тільки овочі, про дерева і ягідники навіть не мріяли. Потім ділянку виріс в два рази — купили сусідський і знесли старий будинок. На ділянці з'явилися вишні, смородина і суниця. Мені ж хотілося дитячого відчуття смакоту улюблених ягід, тих, що збирали в лісі і на островах. Суниця у мене росте, а сизих малини ягід ожини не було, хоч плач. Побачила на ринку дівчину, вона продавала в стаканчиках дрібну, але сортову ожину. Ось вона мені і дала перші два саджанця. Радості у мене було! Чоловік, навпаки, засмутився — треба опори робити.
Моя дикунка з островів ігнорувала опори і розповзалася на всі боки — ніякого сладу з нею не було. І нехай би повзла, але ж і ягід не було. На островах води багато, під час повені затопляло з головою, а у мене суша, зовсім інша погода, хоч до тих островів по прямій кілометрів двадцять. Не хотіла вона витрачати сили на ягоди, а й мені така квартирантка не сподобалася. Довго з нею боролися … Одного разу взяли два паростка і перенесли в інше місце, до високого паркану з рабиці, і насильно стали вішати батоги на цей паркан і при цьому рясно поливали. Але і тут наші прагнення хоч якось облагородити дикунку ні до чого не привели.
Потім з'явилися в продажу сортові саджанці культурної ожини. Дуже хотілося купити, але стримувала себе, адже вибору не було. Всього-то два сорти: Торнфрі і Оркан. Біда — селекція польська й американська. Чи витримають рослини наші морози, малосніжні часом зими і поворотні заморозки? Чи не втерпіла, купила один паросток Торнфрі.
Посадила в найсніжніше місце. У перший рік саджанець дав один крихітний втечу, приблизно півметрової довжини. Про 3 м мова не йшла зовсім. Вкрила на зиму, а він замерз, але корінь зберігся. І на другий рік сили у рослини не було. Знову одна гілка, трохи довше, і знову вимерзла.
Але корінь виявився впертим, він вирішив, що місце йому подобається, а до зими він як-небудь пристосується. І ось диво — гілочки не замерзли, виросли довгенькі, а снігу в ту зиму було дуже багато. Над ожиною був величезний замет набагато вище паркану. Це врятувало рослина, і весна була тепла. Цвіла в той рік моя ежевичка, ягоди заспівати почали в середині серпня. За однією, по дві, а потім вже можна було в чашку збирати. Ох, як я смакувала кожну ягідку, як насолоджувалася! І на варення теж вистачило!
Мерзне, але не здається
Знову клопоти по укривання, знову хороша зимівля, хоч і мало гілок збереглося. Листя на них вже виросли, нові пагони вже були великі, як різко похолодало, упав заморозок, замерзли всі нові пагони і листя на старих гілках. Це було горе …
Думала, що рослина загинуло. Ні … Ожило. Врожаю не було, все пригорща ягід. Радувало, що корінь зміг дати нові пагони, звичайно, пізно. На це пішов майже місяць. Тому нові страждання у мене — визріла чи деревина? Встигла чи підготуватися до зими? Весна покаже. А поки початку вкривати.
Зараз ще тепло, але зверху вже лежить пухкий шар рослинних залишків. Він допомагає мені пригнути гілки до землі ближче. А під ним вже розклала пляшки з частуванням для мишей, щоб вони не з'їли кущик. Закрито всі куренем, поки продувається, щоб не зопрівало. Ще тиждень-другий і прийде до нас сніг. Чекаю його до 4 листопада. Прийде стійкий мінус і укриття буде посилено.
Але радість нині велика. У мене росте новий саджанець. Поки він залишився під материнським кущем зимувати, на нове місце навесні переселиться. Є задумка купити ще один саджанець, тепер сорти Потрійна корона.
Віра ТЮКАЕВА, Алтайський край
© Автор: Алла Григорівна Чаматі, садівник-колекціонер
ЗАМОВТЕ ЯКІСНІ І ДЕШЕВІ НАСІННЯ ТА ІНШІ ТОВАРИ ДЛЯ ДОМУ І ДАЧІ. ЦІНИ копійчані. ПРОВЕРЕНО! ПРОСТО ПОДИВІТЬСЯ САМІ І здивував ЯК МИ.ЕСТЬ ВІДГУКИ. ПЕРЕЙТИ >>>
Нижче інші записи по темі "Дача і сад — своїми руками"
Підпишіться на оновлення в наших групах.
Будемо друзями!
Источник: vsaduidoma.com